Зміни у розрахунках на оплату лікарняних: нова постанова Кабміну з 01.01.2023 року
Кабінет міністрів України ухвалив постанову від 2 грудня 2022 року No 1350. Нею внесені зміни до постанови від 26 вересня 2001 року No 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням».
Відкориговано загальне правило, за яким розраховується середня заробітна плата для оплати “лікарняних”.
Відомо, що новим документом виключено з чинного законодавства пункт, котрий зазначав, що середньоденний заробіток не може перевищувати базу нарахування єдиного соціального внеску. При цьому, мова йде про розрахунок на день, котрий визначається діленням максимальної бази ЄСВ на середньомісячну кількість календарних днів, яка складає 30,44.
Крім того, середня зарплата для виплати лікарняних виплат відтепер розраховуватиметься так: нарахована зарплата за розрахунковий період (12 місяців) ділиться на кількість календарних днів, коли робітник працював, без включення днів, що не відпрацьовані з поважних причин.
При цьому, поважні причини у такому випадку — це:
- тимчасова непрацездатність;
- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком;
- відпустка без збереження заробітної плати,
- призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Період перебування особи на військовій службі мають права виключати з розрахункового періоду в процесі обчислення середнього рівня зарплати для розрахунку сум матзабезпечення?
Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП, за працівниками, яких призвали на строкову військову службу, мобілізували, призвали з чисельності резервістів або прийняли на службу за контрактом (у тому числі новим) та в деяких інших випадках, на період особливого періоду до його закінчення або факту звільнення особи за нею зберігається місце роботи та посада на підприємстві, в організації, фермерському господарстві. Це не залежить від підпорядкування, форми власності й у ФОПів, у яких працювали такі особи.
Ця категорія працівників отримує виплати грошового забезпечення шляхом використання коштів Державного бюджету. Це регулюється Законом, що стосується соціально-правового захисту військовослужбовців та їх сімей. Пункт 3 Порядку за номером 1266 в частині віднесення періоду служби під час мобілізації не зазнав змін, тому це не належить до поважних причин.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що перебування особи на військовій службі, для якої діють гарантії ст. 119 КЗпП, не належить до періоду, який не був нею відпрацьований з поважних причин. Його не мають права виключати з розрахункового періоду в процесі обчислення середнього рівня зарплати для розрахунку сум матзабезпечення.
Визначено правила оплати листків непрацездатності гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті.
Визначено, що Порядок розповсюджується і на роботодавців – резидентів Дія Сіті.
Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї), допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (ЄСВ). При цьому обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески, у такому ж порядку, як і для інших застрахованих осіб.
Уточнено правила оплати тимчасової непрацездатності працівників, які працюють за сумісництвом.
Новою редакцією пункту 30 Порядку № 1266 встановлено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої зарплати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.
Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у формі документа на папері – на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.
Постановою № 1350 внесено зміни до низки інших постанов КМУ щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України, а також наведено перелік постанов КМУ (окремих норм), що втратили чинність.
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 2000 р. № 74 “Про питання загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 3, ст. 83).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 306 “Деякі питання придбання технічних та інших засобів реабілітації” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 16, ст. 592).
3. Пункт 8 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р. № 968 “Питання Державної фінансової інспекції” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2684).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 555 “Деякі питання здійснення контролю за діяльністю Фонду соціального страхування” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 64, ст. 2123).
5. Пункт 4 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 950 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 100, ст. 3261).
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 385 “Про виділення коштів для надання фінансової допомоги Фонду соціального страхування України” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1388).
7. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. № 330 і від 20 травня 2020 р. № 385, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2020 р. № 1200 “Про виділення коштів для забезпечення здійснення деяких заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 100, ст. 3252).
8. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р. № 1305 “Про виділення коштів для забезпечення здійснення деяких заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 2, ст. 98).
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 88 “Деякі питання виплати застрахованим особам матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 13, ст. 550).
10. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 578 “Деякі питання виділення коштів для виплати матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 46, ст. 2874).
Упорядкувала завідувач відділу соціально-економічного захисту працівників Валентина ПОДГОРЕЦЬ, тел. 0676544235