Доплата за нічну роботу у період воєнного стану
Питання тривалості, режиму і порядку обліку та оплати робочого часу регулюються КЗпП. Нічним вважається час з 22 години вечора до 6 години ранку, вечірним – час з 18 годин до 22 годин (ст. 54 КЗпП).
Якщо графіком виходу на роботу (графіком змінності) працівників передбачена робота в нічний час, то її тривалість включається до тривалості роботи (зміни) працівника. Компенсацією роботи в таких умовах є доплата за роботу в нічний час. При цьому така доплата здійснюється за фактично відпрацьовані години у нічний час.
Для працівників, якщо вони не зайняті на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не повинна перевищувати 40 годин на тиждень
Відповідно до статті 108 КЗпП робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, який установлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами та колективними договорами, але не нижче 20%тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
Здійснювати оплату за роботу в нічний час нижче 20 % або взагалі не оплачувати роботу в нічний час заборонено. За порушення мінімальних трудових гарантій, до яких належить оплата за роботу в нічний час, частиною четвертою статті 265 КЗпП передбачений штраф у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожного працівника, щодо якого здійснено порушення.
Якщо на підприємство поширюється Генеральна угода, то нею передбачено розмір доплати за роботу в нічний час — 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.
Інші розміри доплати за роботу в нічний час встановлені для деяких працівників бюджетної сфери. А саме: доплата за роботу в нічний час (за кожну годину роботи) становить:
• працівникам з оплатою за ЄТС — до 40 % (якщо законодавством не встановлений більший розмір) посадового окладу (ставки зарплати) (абз. «б» підп. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298);
• працівникам закладів освіти — 40% посадового окладу (ставки зарплати) (абз. «б» підп. 3 п. 4 наказу Міносвіти України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26 вересня 2005 року № 557);
Доплату за нічний час проводиться за підсумками кожного місяця, незалежно від облікового періоду.
На законодавчому рівні регулюється тільки робота в нічний час. Норм щодо вечірнього часу КЗпП не містить. Але договірні норми щодо встановлення доплати за роботу у вечірній час визначені Генеральною і галузевими (регіональними) угодами. Так, Генеральною угодою передбачена доплата за роботу у вечірній час при багатозмінному режимі у розмірі 20 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в такий час.
Згідно зі ст. 58 КЗпП при змінних роботах працівники чергуються у змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, повинен відбуватися через кожен тиждень відповідно до графіка змінності. Крім того, ст. 59 КЗпП визначено, що має бути встановлена перерва між змінами тривалістю не менш подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їхньої згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота (частина 1 статті 8 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі Закон №2136).
Чи потрібно подвоювати оплату за роботу в нічний час, якщо працівник працював у святковий день у нічну зміну?
Ні, не потрібно. Робота у святкові дні оплачується в подвійному розмірі залежно від умов оплати праці в порядку, визначеному статті 107 КЗпП. Оплата за роботу в нічний час врегульована статтею 108 КЗпП. Тобто це дві різні оплатні гарантії, які регулюються різними статтями КЗпП (лист Мінсоцполітики від 11 липня 2018 року № 1217/0/101-18/28).
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX встановлено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Враховуючи вищевикладене, навіть в разі зупинення на час дії воєнного стану пункту Колективного договору, що встановлює підвищений розмір оплати за роботу у нічний час, необхідно дотриматись вимог статті 108 КЗпП України, а саме: обов’язок роботодавця оплати нічний час роботи у підвищеному розмірі в розмірі не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи.
Окремо звертаємо увагу, що робочий час працівника повинен бути визначений таким чином, щоб дотримувалась нормальна тривалість робочого часу з урахуванням вимог ст. 50, 51, 61 КЗпП.
Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку під час дії воєнного стану встановлено статтею 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX.
Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
(Частина перша статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)
Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
(Частина друга статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
(Частина третя статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України “Про відпустки”.
(Частина шоста статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої цієї статті понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
(Статтю 6 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022)
Норми частин першої, другої та п’ятої статті 6 Закону № 2136 не застосовуються до праці неповнолітніх.
(Статтю 6 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022)
Таким чином, для працівників, якщо вони не зайняті на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.
Якщо за умовами виробництва (роботи), що, зокрема, стосується роботи сторожів (охоронців), не може бути додержана щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП).
Підготувала завідувач відділу соціально-економічного захисту працівників Валентина ПОДГОРЕЦЬ, 0676544235